Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Справа № 910/9266/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. (суддя Котков О.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.)у справі№910/9266/14 господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_1до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД"провизнання недійсним правочинуза участю представників: від позивача ОСОБА_2, довіреність №970 від 18.09.2015 р.від відповідачів 1.Литвин В.В., довіреність б/н від 17.05.2015 р. 2.Костін К.М., довіреність б/н від 02.03.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. у справі №910/9266/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р., задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" (далі - ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД") та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" (далі - ТОВ "ІСМ Інтернешнл ЛТД") про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення №55 від 17.07.2001 р.

Оскаржувані судові акти мотивовано доведеністю обставин, з якими приписи ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України пов'язують недійсність договору, а саме: доведеністю факту відсутності у президента відповідача 1 необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваного договору.

Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, ТОВ "ІСМ Інтернешнл ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, перелік повноважень президента, викладений в статуті товариства, не є вичерпним. Крім того, спірною угодою жодним чином не порушено права або законні інтереси позивача, оскільки відчужене за договором майно перебувало безпосередньо у власності ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД".

Одночасно з цим, відповідач 2 вважає, що господарським судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "ІСМ Інтернешнл ЛТД" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.04.2016 р.

До початку судового розгляду позивач та представник відповідача 1 скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подали відзив та заперечення на касаційну скаргу.

Крім того, учасниками судового процесу подано ряд пояснень та доповнень до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.04.2016 р. було оголошено перерву до 25.04.2016 р.

В судове засідання 25.04.2016 р. з'явились представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі.

Представники позивача та відповідача 1 в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.07.2001 р. між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" (продавець) та ТОВ "ІСМ Інтернешнл ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу жилого приміщення, відповідно до якого, продавець продав, а покупець купив приміщення №55, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 137,9 кв.м., в тому числі жилою - 96,5 кв.м.

ОСОБА_1, який є співзасновником та учасником ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" із часткою у статутному капіталі 50%, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 17.07.2001 р. недійсним.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, на думку позивача, договір купівлі-продажу:

- підписаний від імені ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" президентом за відсутності у нього належного обсягу повноважень та не скріплений печаткою товариства;

- укладений без прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про погодження його укладення чи про надання президенту відповідних повноважень;

- не був спрямований на одержання ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" прибутку, що суперечить статуту відповідача 1.

Одночасно з цим, позивач зазначає, що вчинення спірного договору безпосередньо порушує його корпоративні права, оскільки призводить до зменшення майна товариства.

Крім того, за твердженнями ОСОБА_1, останньому стало відомо про порушення його прав лише 07.03.2013 р., тобто в день, коли він одержав спірний договір на ознайомлення. З огляду на це, позивач вважає, що строк позовної давності ним не порушено.

Господарські суди попередніх інстанцій погодились з наведеними доводами позивача, у зв'язку із чим задовольнили позов.

Одночасно, апеляційний господарський суд відхилив твердження відповідача 2 про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки ним не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що позивач знав про укладення спірного договору до 2013 року.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд справи №910/9266/14 колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з наведеним висновком щодо перебігу строку позовної давності та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

В ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Предметом судового розгляду у справі №910/9266/14 є позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення, укладеного 17.07.2001 р.

Позов заявлений особою, яка є учасником ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" - продавцем за договором.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Разом з цим, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Вказане закріплено в ст. 167 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач у справі мав право приймати участь в управлінні ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД", зокрема, шляхом участі в загальних зборах товариства.

При цьому, згідно із статутом відповідача 1 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору та в новій редакції) збори учасників повинні були скликатись не рідше двох разів на рік (п. 5.4 та п. 10.5.1 статутів відповідно). Крім того, саме загальними зборами затверджуються звіти про діяльність товариства (п. 5.3.4 та п. 10.4.2 статутів у відповідній редакції).

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами справи та з метою вирішення питання про дотримання або порушення позивачем строку, в межах якого останній міг звернутись до суду, господарським судам попередніх інстанцій, перш за все, необхідно було з'ясувати наступне:

1. чи проводились загальні збори учасників ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" в період з 2001 по 2013 роки, тобто з моменту укладення спірного договору до моменту, коли позивач (за його твердженнями) дізнався про цей договір;

2. які питання вирішувались загальними зборами товариства у відповідний період;

3. чи брав ОСОБА_1 участь у таких зборах.

Дані фактичні обставини попередніми судовими інстанціями не встановлювались. Проте, судова колегія Вищого господарського суду України вважає їх істотними для вирішення питання про можливість задоволення вимоги позивача, зважаючи на заявлення позову в межах строку позовної давності або поза ними.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було встановлено не всі обставини, які мають значення для даної справи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №910/9266/14 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. у справі №910/9266/14 скасувати.

Справу №910/9266/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова